Хвильовий Микола

Я із жовтоблакиття
На фабричний димар зліз
Журавлиних пісень моїх
По цехах розставляю — скрізь

Посьолок на горі, а там — завод сизий
На серці пелюстки так тепло-тепло: мак
Вже одцвірінькав птах свої жагучі меси
За обрієм зима

Поле
Шляхи
Могилиі чебреці, чебреці
Ліс, цукроварні, села,ніж і одріз у руці

За вікном зелена
Зелена
Дивно
Падають,

Ах, як мертво навкруги, як мертво,
Запеклися на залізі уста іржі,
Пеленає революції мовчазні
Моїх думок розпатланий кужіль

Ми проходили повз
Ми — любовниця і я
Сонце грало на сопілку,грало липко на сопілку —ліденцеву
Я за руку її взяв,й наші очі упірнулив легіт

На мінори розсипалась мряка,
І летить з осики лист,
Але серце моє не заклякло,
Не замовкло, бо я — комуніст

Красномовного мудреця Боянав хуртовинупромайнулатінь
І обіжно на подій екраніфаркнув люкс
І читали:
Степи Залізняка і Гонти,а на зорі —гайдамацький рев

В коксовій пічці
В лютій, палкій
Спеки шаленої
Друзі

Присвята
Громи… а може, й не громи
…вози у північ брукувалиі з’їхали на грунт
Навіяв вітер тишу

Не шкодуй, моя мила мати,
Що я степ рясний залишив
Я говірку свою
Заплітаю в русявий кужіль1

Я тепер покохав городтак весняно, як дуб цвіте
Вже не ляже на скроню скороцей прекрасний безмежний степ
Не піду на стіжки сінаі забуду озерну косу,де ширяв неможливо синіймоїх дум і мрій лосунь
Я тепер не той, що в юність