Ах, як мертво навкруги, як мертво,
Запеклися на залізі уста іржі,
Пеленає революції мовчазні
Моїх думок розпатланий кужіль.
Застигла тиша і
Круків примарною
Невже не можна
Тебе, заводе, хоч одчаєм?
В зубах шматок у вальківниці
Це рейка, і не родилась так,
А рот давно розкритий пічці,
Губою П’ятий не хитав.
Цвірінькає піддашшя
І переможно небо тулиться до скла.
І навіть сонце тут знесе яйцеі зимнього і літнього числа.. . . . . . . . . . . . .
О,
Синеблузих мрій,
Намантач косу
Вітегострий ріг.
Не підстреле, вір,
Сагайдак руїн.
Там росте
І нема шипшин.
Але мовчить застигла тиша в тій іржі.
Ах, як мертво навкруги, як мертво!.
Пеленає революції мовчазні
Моїх думок розпатланий кужіль.
