Анатолій Лупиніс

Асфальт в жагучих обіймах сонцяважко дихає, вгинається під ногами
Дерева з обтятими віттями —каліки дерева
Квіти, закуті в бетон,позбавлені пахощів квіти
Люди, уярмлені Молохом,

Моїм милим дівчатам, дбайливим помічницям, патріоткам,
Корпус
Під скрес Московської руїни,
Під лицемірство

Тарасе, батьку, підійми чоло
Поглянь на свою милу Україну
Немало зим і весен відгуло
І пил покрив прабатьківську руїну

Ми випрягли волів, перевернули плуга,
Сідлаємо коней та гостримо списи
Відкинули жалі, згадали всі наруги,
Прости нас,