Анатолій Лупиніс

Ми випрягли волів, перевернули плуга,
Сідлаємо коней та гостримо списи.
Відкинули жалі, згадали всі наруги,
Прости нас

Моїм милим дівчатам, дбайливим помічницям, патріоткам,
Корпус
Під скрес Московської руїни,
Під лицемірство

Тарасе, батьку, підійми чоло.
Поглянь на свою милу Україну.
Немало зим і весен відгуло.
І пил покрив прабатьківську руїну.

Асфальт в жагучих обіймах сонцяважко дихає, вгинається під ногами.
Дерева з обтятими віттями —каліки дерева.
Квіти, закуті в бетон,позбавлені пахощів квіти.
Люди, уярмлені Молохом