1 min read
Слушать(AI)Холодна тиша вечорова
Виснажується день,забарвлюється тиша,крізь глицю швидко дише —колише павукав розірваній мережці,і полум’я зникав зотлілій головешці.
Взялося холодкомскуйовджене волосся,відлуння обідкомскотилось в безголосся.
На ширину очейслух розгортавсь крилато,і страх з глухим мечемв кущах ставав на чати.
Втопивши ноги в мох,затамувавши подих,я виникав, як бог,що сам собі на подивцю тишу сотворив,а в ній — усе це суще,та й задививсь згорина світ скороминущий.***
Павло Мовчан
Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
“Спливає цегла в глинища з соборів”
Спливає цегла в глинища з соборів,та тінь хреста літає нерозтанно,і погляд підіймається угору,де клен росте розпачливо на бані Ти нас відкинувсь Ми тебе — зреклися Вінча безглуздя храмова руїна
Перевтілення
1 Струмуючий, далекий часу гуккрізь оболонку вапнясту куляступросочується — шовкопрядний звукнадійно тчеться, щоб тобі не впасти Єднальна мить — снувальне волокнона кокон навивається сріблясто,у сповитку душа дріма давно,і лет їй сниться...
Арлекін
Так далеко гра від життя, ой далеко,що не ствердить небо землею, а землю небом Порожнеча, що всіх єднала, зсукалась у нитку,від мандрівки — ні зиску, ні збитку:шва розшилася — ледве тримаються руки,голова підмізинна нездала на штуки,похилилас...
Монологи
1 Я йшов навпрост, підламувались кроки,мене змивали з хатніх шиб глибоких,і двері відчиняли, щоб вивіявся дух,і дмухали на слід, щоб швидше той потух Вигнанцеві шляхи підводяться угору,за ним стає стовпом неперемлілий порох,за ним…за ним...
