В час гарячий
Виглядаю у вiконце:
Ясне небо, ясне море,
Яснi хмарки, ясне сонце.
Певно, се країна
Та злотистої блакитi,
Певно, тут не чули зроду,
Що бува негода в свiтi!
Тиша в морi…
Колихає море хвилi;
Не колишуться од
На човнах вiтрила бiлi.
З тихим плескотом на
Рине хвилечка перлиста;
Править хтось малим човенцем,
В’ється стежечка злотиста.
Править хтось малим човенцем,
Стиха весла пiдiймає,
I здається, що з
Щире золото спадає.
Як би я тепер
У мале човенце сiстиI далеко на схiд
Золотим шляхом поплисти!
Попливла б я на схiд сонця,
А вiд сходу до заходу,
Тим шляхом, що
Ясне сонце через воду.
Не страшнi для мене вiтри,
Нi пiдводнй камiння,
Я про них би й не
В краю вiчного промiння.
