ХАРИЗМА

Цілують долоні,

приховані Сльози

Лякають Тривоги,

що в серці недобрі

Розсмикнуться очі,

розсмикнувши Лоно

Зірвуться і сльози,

зірвавшись в Неволю

Мені стане добре,

нема того Болю

Із Богом розмова,

із сонцем надовго

Відчаю замовкни!

Не ріж мені очі,

не рви мої сльози,

в долоні засохлій

Хотіла ж на Волю,

та що ж тепер стогну?

Харизмою мови,

щезаються й Помсти

Тріскаються хмари,

уривками - чвари

Оголена, щира

кохана я Богом

Вмираю ж без Нього

у липкому вогні.

©Альбіна Діденко

07.10.2021.

"ви, що не відаєте, що трапиться взавтра, яке

ваше життя? Бо це пара, що на хвильку

з'являється, а потім зникає!..."

/Якова 4:14/

P.S. Одна знайома запитала у мене:

"Ти хочеш бути майбутньою Лесею Українкою?"

У відповідь було мовчання.

Зараз я починаю бути просто Альбіною.

Яка не є поетесою.

Це дарунок від Нього.

Із Щирою Взаємністю.