2 min read
Слушать

Сцена в степу

А найприкріше для мене,

Що свідків тоді, як на зло,

Цієї страшної

У мене в степу не було.

Коли я наїхав на

І кінь мій став на диби.

По самі йому

Зчесало обидві ноги.

І дивиться він похмуро,

І каже: ти думаєш, я німий.

Ти відстібаєш кобуру,

Що ж… коли хочеш… Добий!

Тоді був і я потрібний,

Коли я тебе рятував,

Тоді ти в підкови

Дбайливо мене взував.

Ти у віршах тоді славословив,

Ніяк нахвалитись не міг.

А зараз ти хмуриш брови,

Коли я лежу без ніг.

Може, й для мене

Десь шелестить овес.

Може б, і я хотів

Аби хоч який протез.

Не думай, що я не знав,

Куди я ногою ступав.

Я теж ветеран

Увесь із зашитих ран.

Їв би одну солому,

Пив би не воду — лід.

Якби вернувся

Живий… хоча й інвалід.

Грудень, 1944

0
0
Give Award

Олесь Гончар

Оле́сь Гонча́р (укр. Олесь Гончар), полное имя — Александр Терентьевич Гончар (укр. Олександр Терентійович Гончар; 1918—1995) — украинский совет…

Other author posts

Comments
You need to be signed in to write comments

Reading today

Ryfma
Ryfma is a social app for writers and readers. Publish books, stories, fanfics, poems and get paid for your work. The friendly and free way for fans to support your work for the price of a coffee
© 2024 Ryfma. All rights reserved 12+