Колись Мошко
У нашу дівчину.
То, бувало, все
В лихую
Світить місяць, світить,
І сонця не
Він не впаде з неба,
Бо добре держиться.
Ой там край
Голуби
Най собі літають,
Бо я їх не спійму.
Сів заєць на дубі,
Оріха
Бо він
Милої коханки.
Сів заєць на дубі,
А я коло дуба.
Як ти мені люба,
Сказати не можу!»
