Запорожці у короля

Приїхали запорожці,

Короля вітають,

Король просить їх сідати,

Козаки сідають.

Сидять собі.

В них

Все кармазинові,

І самі такі храбренні,

Вуса прездорові.

Задивились на ті

Що б їм, — кажуть, — дати їсти?

Даймо їм

Поставили їм сметани,

Їсти припрошають,

Але наші

Разом

Славная у вас

Тілько вибачайте,

А перше нам, запорожцям,

Щільник меду

Дали й меду

Вони як поїли,

Так ті вуса

Вгору й завертіли.

Тоді й кажуть

А що, ясний пане!

Нехай тепер

Подають сметани!»