Приїхали запорожці,
Короля вітають,
Король просить їх сідати,
Козаки сідають.
Сидять собі.
В них
Все кармазинові,
І самі такі храбренні,
Вуса прездорові.
Задивились на ті
Що б їм, — кажуть, — дати їсти?
Даймо їм
Поставили їм сметани,
Їсти припрошають,
Але наші
Разом
Славная у вас
Тілько вибачайте,
А перше нам, запорожцям,
Щільник меду
Дали й меду
Вони як поїли,
Так ті вуса
Вгору й завертіли.
Тоді й кажуть
А що, ясний пане!
Нехай тепер
Подають сметани!»
