Із класою громівтвоє життя —«роман блакитний».
Товаришу! сьогодні ми всесвітні,безсмертні, як життя,і вічні, як
Не згорнемо свій стягі ще раз вдаримо об землю «вчора».
Шопена в спогад лиш на мить,—не домовина кличе — домна.
Товаришу, сьогодні мив літаврнім «дома».
Загинув ти, а там… а
Та не сконає
Марсельєза».
Лишень в борні, тільки в боях —і ти, і я.
Він чує нас… блакиття хвиль.
Ах, на хвилину в тугу чола,а потім біль — в провалля біль,і ще раз вдаримо об землю «вчора»!.
