Новий хліб

Пахучий пил невпинно осіда,

Фарбує все у матові півтони,

І голоси людські — як

Того, про що розказує вода.

Черги спокійно кожен дожида,

Я сам у маренні якомусь тоне,

І тільки жарт

Місток до дійсності перекида.

Діждались нового!

Жита, сказати,

Як у людей… Подумати: коли

Іще на горе довелось чекати!

Ну, та минуло.

А тепер од

До хати розлива всесильний

Міцні та живодайні аромати.1929