2 min read
Слушать

Дол

Позичивши неба, навиклий до зміни,

до гострого простору, до України,

до слова, а слова не скаже ніхто,

— вуста поіржавив — приходь, німото!

Як холод — то хутко вмуровуєш в лід,

як спека — язик зотліває, мов ґніт,як дощ — то іде у чотири потоки,

— обвуглювать можна, скажи, ну допоки?

Допоки у прірву забутку летітьі чуть, як б’є тиша ключами устріть,

обдмухувать порох з долоней допокиі знать, що не вшир — в глибину твої кроки?

Усе позасущне — хіба в набутті,

хіба в німоті всі слова золоті?

Хіба ж, ну хіба так все буде полинно?

Судьба гіркосійна, ділись вполовинно!

Зсихається, меншає неба кружальце,

і дні, що минають, рахую по пальцях,

загнувши мізинець, рахую спочаткуі, наче вуглину, роздмухую

0
0
11
Give Award

Павло Мовчан

Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц…

Other author posts

Comments
You need to be signed in to write comments

Reading today

«И вырвал грешный мой язык!»
Ароматное цветение сирени
Ryfma
Ryfma is a social app for writers and readers. Publish books, stories, fanfics, poems and get paid for your work. The friendly and free way for fans to support your work for the price of a coffee
© 2024 Ryfma. All rights reserved 12+