Сорочка
Розповзається сніг і сорочка торочиться знизу,і розмокла рука семипало стискає клубок,голка в губи вп’ялась — хутко нитку пронизуй,щоб востаннє зробить металевий
Пришпили отой сніг, зламай ним нетямуі не дихай, щоб простір не збігся в рубець,на сорочці твоїй червоніє пропалена пляма,і запліднено кров’ю голчаний вершець.
Непритомні вуста випускають краплину,і сама по собі нитка гапти кладе,чорний хрестик прошивсь, врубцювавсь безпричинно,наче випіксь в лощині грудей.
Розповзається звук, розповзаються часу волокна,в жмені важча, кругліша черлений клубок,скоро плоть розповзеться — сорочка розмоклавже не втрима її, як не стримать думок.
Біжить тріщина вниз від плеча змійкувато,грішна світиться плоть — пада одіж до ніг,і на голці тріпоче нахромлена нетля крилата,і рожевий пилок опадає на сніг… опадає на сніг…***
Павло Мовчан
Other author posts
Край плеса
Темні пасмуги вітру рябили рікуі до берега йшли — очерет хилитався,і ритмічно, як подих, на рівнім піскуі твій час, і ти сам Одночасно він ймення чиєсь розсипаві піску нагортав у бляшанку А на тебе дивилася річка сліпа,ніби чула твою лих...
“Світ розчинивсь — пропасниця б’є тіло”
С Світ розчинивсь — пропасниця б’є тіло,так наче цвях висмикують з п’яти,і розповите поле почорнілеповільнить крок: не квапсь — куди іти Та як же світ без мене заплощинний Без мене люди, дерева сумні
До зірки
До неба я очі підвів,зірчину-мачину набачив;промінчик, як волос, дзвенів,і звук лоскотався гарячий Вечірня печаль ув очахмінилась, мов небо, рожево І простір розлого звучавнад снігом, над полем сталевим — Земличенько, земленько, зем...
Зустріч у полі З циклу «Відлуння війни»
З циклу Відлуння О Стоїть вінценосна суха бугила,зберігши минуле величчя
