1 min read
Слушать(AI)Вдовине Повоєнне
Синіє до хати зозулине око,сирітно, незатишно, зболено так,що чашка в руці перехлюпує соком,вростаючи гостро в кулак.
Оце ж бо твій дім, самото-удовице:побілені стіни, долівка німа,крок ступиш — і зяє безодня-криниця,вода невтоленна, шалена зима.
Оце ж бо твій дім — погніздовище суму,де дві горошини до стелі ростуть,де дві намистини — аж болісно здумать —ще й досі на шиї вишнево цвітуть.***

Павло Мовчан
Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
З двох боків “Позбудься камене камінності своєї”
Позбудься, камене, камінності своєї,горбочком стань потульним для ноги,стань глиною вологою чи глеєм,і вийди, водо, геть за береги Ти, дерево, збуди закостенілість,продовжся мною чи мене продовж;душа струмлива розмиває тіло,що стало широченни...
Світ
Маркіянові В с т у Чому два словники — небесний і земний —пронизують мене, як дві тугі струни,в мені бринять напружено й безладно Але земний словник потовщується владноі голосом лунає називним
З циклу «Перевтілення»
1 Струмуючий далекий часу гуккрізь оболонку вапняну куляступросочується — шовкопрядний звукнадійно тчеться, щоб тобі не впасти Єднальна мить — снувальне волокнона кокон навивається сріблясто,у сповитку душа дріма давноі лет їй сниться ши...
Тінь
Все глибше входить в землю спека,і ширша подих, що не крок І пада тінь моя далекапо той бік річки на пісок Угору золото струмує,донизу темне скло тече Висока ніч стоїть ошую,правобіч — гине день з