До 90-ліття Степана
Над ріллею заспраглою,неораною, чорною —орати її ще й орати! —здіймається сонце червоне.
Ora, ore o Ra! —молитися сонцю
Ім’я Твоєчервоно-чорним тюльпаномнавісні розквітає в степу.
Ім’я Твоєвітер колише в лісах,ніби прапор —Bandiera!
Здобудешукраїнську державу,або загинешв борні за неї! —кликав Ти.
Є держава вже, брате,
І немає
Віл остовпілийримигає жуйку злиденну,остюками давиться гірко,сили підвестися нема —віковічна летаргія
Трапезуютьшаблезубівовкодухи-вампіри,опівночі шниряють степом —цмулять цівочками тонкимизадрімалу волову
Воля або смерть!
Ти
І вкотре народився,
Степане.
Яблучко червонена чорній тарелі землі…
