Темно-сиза
Гляне гронами з гаю.
Тут моя Батьківщина,
Сонце отчого краю.
Ген привітна домівка,
Що мене колисала,
Та ромашка-журливка,
Що на луг виглядала.
Що мені в
Аж до осені квітла,
Віщувала погоду,
Як провісниця літа.
Тепла в росах стежина
Та, що з ночі пізнаю.
Тут моя Батьківщина,
Пісня рідного краю.
Ніжна матері мова
Та, що в серці до скону.
І щоденна обнова
Сяйво нашого дому.
Спориші на
Та джерельна
У такому
Отчий край мені сниться.
Я таким його
Із огрому земного.
Свою пісню і
Взяв я змалку у нього.
