1 min read
Слушать(AI)Чорнобривці
Чорнобривців насадила
У моїм світанковім краю,
Та й навчила веснянки
Про квітучу надію свою.
Як на ті чорнобривці погляну,
Бачу матір стареньку.
Бачу руки твої, моя мамо,
Твою ласку я чую, рідненька.
Я розлуки та зустрічі знаю,
Бачив я у чужій
Чорнобривці із рідного краю,
Що насіяла ти навесні.
Як на ті чорнобривці погляну,
Бачу матір стареньку.
Бачу руки твої, моя мамо,
Твою ласку я чую, рідненька.
Прилітають до нашого
Із далеких країв журавлі.
Розквітають і квіти, і
На моїй українській землі.
Як на ті чорнобривці погляну,
Бачу матір стареньку.
Бачу руки твої, моя мамо,
Твою ласку я чую, рідненька.
Сингаївський Микола
Стихи Сингаївського Миколы. Сингаевский Николай Фёдорович (укр. Сингаївський Микола Федорович; 12 ноября 1936 — 22 февраля 2013) — украинский по
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Шепочуть мамині вуста
Дітей заждалась тиха мати, На жаль, немає і листа…– Нема часу, щоб написати, Шепочуть мамині вуста Не раз вона їх виглядала,
Глухівські дзвони
У Глухові у городіво всі дзвони дзвонять З народної А дзвонили ж –чулося і в небі, Голосом стрясались небеса
Спинися мить!
З тобою ніч – магічна і п’янка, Не поспішай, на мить спинися, ноче Любові ніжна й пристрасна Виймає душу і воложить очі
Мова
Ми з правіку народжені бути, І в собі відкривати світи Та примножувать серцем здобуте, Та святині свої берегти
