Замість пророцтва

На білих снігах і на синіх

Я буду лежать, мов підстрелений птах.

Що прагнув літати, бо крила ж були,

Та хижі злочинці літать не дали.

Забутий, мов зайвий, на рідній землі

Я скоро схолону у сніжнім теплі.

Забудеться образ, загубиться слід,

Повз мене ревтиме шалений цей світ.

Розгорнуте небо і те обмине,

І вмить замете хуртовина мене.

На білих снігах і на чорних

Лежатиму я, мов знеможений птах.