1 min read
Слушать(AI)Візія
Вітри од краю до краю,
Од рана до рана дмуть.
Дерева, дахи зривають,
Пісок і тріски несуть.
На подвір’ях клунки, попони.— І не в безвісті шлях цей?
Широкогрудих
Зі стайні ведуть бігцем.
На г’анку ще раз мати,
А ти вже доп’яв стремен.
Хлопчак, що його не взято,
Ховається під брезент.
І рветься, рветься
Квітника зі слідами чобіт.
Обози — обози тільки.
На захід ідуть, на схід.
Ольжич Олег
Оле́г О́льжич (настоящее имя — Оле́г Алекса́ндрович Канды́ба, укр. Олег Олександрович Кандиба; 1907—1944) — украинский археолог, поэт и переводч
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Поцілуєш різко і суворо
Є П Поцілуєш, різко і суворо, А в очах — морозяна блакить,
Межа
По рівній грані двох світів ідеш, Що, наче скло, невидима і гостра І тягне, рве глибинами без Одкрите серце ненаситний простір
Знов вітри над землею вітри
Знов вітри над землею, І блакить, і розриви, і Сонну землю черкає Смерть черкає крилом голубим
Давнім трунком терпкістю Каяли
Давнім трунком, терпкістю Ці — і кров, і смерть Небо — княжі київські емалі Небо знову — твердь