Не сняться літа дитинні,
Не маряться дні юнацькі.
Дівчата з горбів
Давно не сходять до танцю.
Давно не збирають смокви,
Не душать важкі виногрона.
Річки течуть не водою
Камінням сухим і чорним.
О очі мої гарячі,
Уства мої сірі, спраглі,
Що бачите тільки Сонце,
Щоб тільки кричати Правду!
Щоб жовкли жіночі лиця,
Щоб важчали їх убори.
Щоб вогкі і плідні
Були, як сакви порожні.
Щоб кидали щит і панцир,
З плечей обривали шати,
З одним невблаганним
Мужі допадали коней.
На грудях зводите руки,
Бороните душу вашу,
Не ждіть ніхто милосердя:
Я камінь з Божої пращі.
