1 min read
Слушать(AI)Порцеляна
До дзвінкого
З шумом балю в
Я збігаю по терасах,
По розсипаній жорстві.
Пруг оранжевого
На каміння ліг і щез,
Наче хвиля, що розквітла,
Білосніжний польонез.
І із рук байдужих
Я кидаю в глибину,
Із Нормандії
Молодого старшину.
У похмурому
Він сідає до
І мережану
З рукава переклада.25. 01. 1941
Ольжич Олег
Оле́г О́льжич (настоящее имя — Оле́г Алекса́ндрович Канды́ба, укр. Олег Олександрович Кандиба; 1907—1944) — украинский археолог, поэт и переводч
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Археолоґія
Л МосендзовiПоважна мова врочистих вiтрин Уривчастi передвiку аннали — Ми жали хлiб
Давнім трунком терпкістю Каяли
Давнім трунком, терпкістю Ці — і кров, і смерть Небо — княжі київські емалі Небо знову — твердь
Хтось метнув неминучу стрілу
Хтось метнув неминучу стрілу Захиталось струнке оперіння, І, негаданий креслячи лук, Під ногами тікає каміння
Душа обважніла як жорна
Душа обважніла, як жорна, В полоні страшного і злого Земля благодатна і До решти знеснлила ноги