Не розплющуй очей
Тугішає звук, наче плід, в надвечір’я,густішає зеленню втишений луг,з розгорнутих крил обсипається пір’я, —його перейма запорошений слух.
Був лет у півнеба шумкий, шестикрилий,та погляд стелився — очей не піднять,аби розпізнати ту строєну силу,що темряву горне на гнізда багать,що звук розрива в солов’їному горліі постать людську над водою
Які ж оці крила широкі та чорні,що можна під ними життя все прожить.
Лиш треба себе призвичаїть до лету,і, голос порожній стлумивши, мовчать,і чуть, як під серцем кругліє планета,і руки ростуть, щоб її
Та сиплеться пір’я, і в сон нахиляє,бо стомлений слух і зір — невидющ.
А сон — наче шлях до забутого раю.— Не бійся, іди, тільки очі заплющ.
Бо стільки в зіниці ввібралось земного,що, глянувши, можеш шовки почорнить,якими застелено в небо
Черкаєш крилом, і співає блакить,душа сонцеповна над світом летить.***
Павло Мовчан
Other author posts
Дидактичне
Світ неубутний, новий повсякчасно;у ньому все доцільне, що прекрасне Закон один панує всевладущий,єднаючи повітрям усяк сущих,даруючи неспокій, супокійусякому по висоті надій,і душі, наче зерна з шкаралущі,вилущує — тож зберегти зумійсвою, не...
Триптих почуття
1 В’язень в коханні, в солодкім стражданні,муки мої, як вино, втіходайні Змішана пам’ять з духом веснянимрадість приносить та й несказанну Світло блаженності, щедро розлите,п’є моє серце, п’є і несите
Спогад про війну
Спраглі очі відкривають день Зелений простір і вервечка птахів,а попереду білий метелик стелі Брате Сьогоднішній вітер приніс пам’ять про тебе —з якого поля
7 Перед судом
1 По дорозі до Петропавловської Цей янгол двокрилийна палі фортецікружляє за вітром,ніяк не зірветься,а шпиль, що завершував царське стремління,поглиблює янгольську муку й боління О місто, в намисті містків і бруківки,золочене скріз...
