1 min read
Слушать(AI)Спогад про війну
Спраглі очі відкривають день.
Зелений простір і вервечка птахів,а попереду білий метелик стелі.
Брате!
Сьогоднішній вітер приніс пам’ять про тебе —з якого поля?
Водить мати по грядці скруху:щось не сходить пісок вже тридцяту
Золотий молочайгріє стежку далеку,спучнявіла вода у відрі по вінця —а тебе немає!
Лиш побрижена шибкацідить світло, як сито,пересохла мостина — для крику твойого —зойкне, ох і зойкне під чужою стопою.
І треба ступать мені вдвічі твердіше,вдвічі міцніше в’язати вузли,двічі шляхи переходить — за тебе і себе.
Двічі мужнішим, брате!***
Павло Мовчан
Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Межі
Зіпнувсь на пагорб — крутогляд широколано простелявся,і жайвір літо звістував — на мідяну струну низався Рука спроквола тінь несла, коли поля благословлялаі вруна гладила густі хвилясто-ніжно, Блакитним опадом небес повільно світло струм...
Ім’я
І суцвіть, і пилок, і срібна трушгуляли вихором і порошились в хату,де дзвінко так лупало обіушім’я твоє гірке, немов прокляття І по складах годинник на стініділив його, повторюючи всоте,і, мов бджола у склянці, у менівоно гуло і радісно, й с...
1 Біля монастирської брами
1 Біля монастирської Ще день вербі коронуватисьта вщертно вітром наливатись,і величатись житлом птичим,і крону щебетом музичить А потім все, заламуйсь, гілко,—дудить пронизливо сопілка
Пастораль
Обтяжені випом старі міхи лежалина тесаних столах, що в землю уросли,і лунко струмінь гнувсь веселого врожаю,що запахом землі нам голови хмелив Припізнений цей смак, та невтоленна спрага:на випині стегна дріма моя рука,і молоде вино по жилах,...
