Серпневий листок
Над водою вогняноютонко стелиться туман,кружеляє над тобоюлист торішній, як гавран.
Позолотою шурхоче,теплу хвилю наганя,залетіти в очі хоче,щоб розвіять фарби дня.
Я віддмухую від себе,відганяю його пріч,та, немов сучок у небівищербивсь, струмує ніч:луг залито чорнотою,і оббризкано хати,вікна фарбою густоюналились до сліпоти.
Залітають в них роямичи то ластівки, чи
Випливає з річки каміньна поверхню з глибини —зяє в нуртах чорний отвір,наче вибитий сучок,—з нього духом б’є болотним,джерелує ночі
І у тебе дірка в грудях —з неї вихлина тепло.
І летить наскрізно зірка,шелестить сухим крилом.***
Павло Мовчан
Другие работы автора
За світляним колом
Я кликав, та кого Я плакав безпричинно:з’являвся то вогонь,то холод Хоч розрослася тина ширину уяви,але із пустотиз’являвся сміх Вуста — то тут, то там —спалахували й
Відбиток ІІ
Безглуздя самоти — це мимрення під ніс;це — чути лиш себе, до себе ж обзиватись,немовби голос твій в с в оє кубельце вріс,повітря ж надовкіл намощене, як вата Виходить з себе в ніч, виходити в астрал,вертаючись назад у страсі на світанні,і вм...
Вуста
Ці випиті вуста, — мовчанням, а чи люттю —засохли, наче знак про повінь, на лиці,приховують в собі провістя на майбутнє,щоб виректи її, як радість бубонці Ці спалені вуста жагою чи печаллю,надмухавши на стіл кіптюги, сажі шар,шепочуть ди...
Вагався дощ
1 До кого, пташко, жалібно квилиш —я перехожий випадково гаєм:хто спуститься, обізветься з узвиш Кого ти кличеш