2 min read
Слушать

“Не навмання а полем навпростець”

Не навмання, а полем

Холодить щоки дощик-сіянець,і мокрий холод обнатужив плечі,а під ногами хлюпіт мокротечі.

О чорноземле, тванна, глейкувата.

Повітря у легенях так багато,що, висмикнувши ноги, вознесусь,на тіло відвологле, наче вата,цей дощ несе, важенний, наче брус.

Спинюсь.

Перепочину.

Лиш хвилину.

Мішу ногами босими багно.

То борошенце горбить мені спину,що в клумачку булькоче, як вапно.

Несу його на свято великоднє,несу у вухах гуркоти млина.

Весна близька, але рілля

Усе живе поглинула безодня,а з неї дзвін вечірній

Земля і дощ так тиснуть, що розплющать,і тіло, наче борошно, тече,

Сліди біліють, в клумачкові — гуща.

І ріже дощ обтесаний

Ось так і йду по досі полем битим.

Виціджується борошно вапном.

По саме горло вщерть дощем залитий.

Кому несу?

Куди іду неситий?

Мої ж свята минулися давно…***

0
0
44
Give Award

Павло Мовчан

Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц…

Other author posts

Comments
You need to be signed in to write comments

Reading today

Цветок поражения
Оползень настроения
Ryfma
Ryfma is a social app for writers and readers. Publish books, stories, fanfics, poems and get paid for your work. The friendly and free way for fans to support your work for the price of a coffee
© 2024 Ryfma. All rights reserved 12+