1 min read
Слушать(AI)Пам’яті Василя Шукшина
З землі повстале в землю повертає,та дух кріпить надія вікова:безсмертні всі, і згину нам немає,немає, друже, бо живі слова.
Нам легко так у будь-яку хвилинутебе відчуть і небом, і зелом,і кожна нами пережита днинатвоїм значиться молодим крилом.
Єдині ми.
Землею і водою,зелиною і яблуком в саду,єдині ми журбою за тобою,що нагло написалась на роду.
Всещертні ми і сонцем, і вітрами,неповні ми — тебе нема у нас,та будеш ти, як пам’ять болю, з нами,що всіх єдна й рівняє повсякчас.***
Павло Мовчан
Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Слово Григорія Сковороди
Я замовкаю, милосердний творче,в союзі спокою став всевловимим слух,і оглядаю поглядом дозорчим,як гонить долю швидкобіжний дух А з вежі тіла видно лиш минуле,та небосхил, та ще підступний степ,і намистяний голос осавула,що на кургані круками...
Бакенщик
Що ж мені свідчать твої зморшки День надійшов і відійшов Дощ розгулявся — чорні стьожкигадючаться з-під підошов Несеш вогонь на щедру річку,виймаєш весла з-під пахвиі воду міриш опівнічну:назустріч спогадам
Балада про скрипаля
Вже промінь розпечатав ліс:виходять грибники з кошами,а через житнище навкісдзвенить лункими обручамидитяча радість, срібна вість:до них в село скрипаль забрів,і шовк висотує із скрипки,і смутки сповива в сповитки,всіх приторочує до ниткивеселих м...
Одміни
Сніг згинув так, як і прийшов —ніхто за ним не біг, не плакав Одна осталася ознака:блакить збігала з підошов Його топтали цілу ніччервоні коні басовито,його ганяли по струніпозмінно скрипалі сердиті І згинув сніг
