1 min read
Слушать(AI)Село
Корови моляться до сонця,що полум’яним сходить маком.
Струнка тополя тонша й тонша,мов дерево ставало б птахом,
Від воза місяць відпрягають.
Широке, конопляне небо.
Обвіяна далінь безкрая,і в сивім димі лісу гребінь.
З гір яворове листя лине.
Кужіль, і півень, і колиска.
Вливається день до долини,мов свіже молоко до миски.
Антонич Богдан-Ігор
Антонич Богдан-Ігор. (5 октября 1909 — 6 июля 1937) — украинский поэт, прозаик, переводчик, литературовед. Автор стихов: Голос моря (з Ярослава
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Ранок
Ранок блиснув Сонце, мов червона цегла,покотилось бляхою дахів Ранок тіні й мрії розгорнув і знаглапіснею возів прогомонів Знову перекреслить неба синь безмірнузір падучих лінія крива
Міста й музи
Дубове листя, терези купців, цигани,щоденний гамір і щоночі вічні зорі Життя, що найтрудніше із мистецтв Доганаза кожний зайвий день Жде ніч — суддя суворий
До нас!
Каштани в ранок сивий, попелястийшуміли над твоїм вікном Ти встав, щоб далі ткати, далі пряститурбот, пісень та мрій Каштани наче прапори хвилясті) Хай час від цвілі бережешляхетне срібло весняного співу
Сади
Задзвеніли сади,задзвеніли піснями Я такий молодий,повний юними днями Одяглися садив черешневеє плаття Рвучий струмінь води,наче юне завзяття
