1 min read
Слушать(AI)Ранок
Ранок блиснув.
Сонце, мов червона цегла,покотилось бляхою дахів.
Ранок тіні й мрії розгорнув і знаглапіснею возів прогомонів.
Знову перекреслить неба синь безмірнузір падучих лінія крива.
Місто дивно біле, майже неймовірнез мли, немов з уяви, виплива.
Тільки цей куток ще тінню обійнятий,скрипка, струни обвільнивши, спить.
Сонна тиша, лиш перо дзвінке й крилатепо папері, мов стріла, дзичить.
Антонич Богдан-Ігор
Антонич Богдан-Ігор. (5 октября 1909 — 6 июля 1937) — украинский поэт, прозаик, переводчик, литературовед. Автор стихов: Голос моря (з Ярослава
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Три перстені
Крилата скрипка на стіні,червоний дзбан, квітчаста скриня У скрипці творчі сплять вогні,роса музична срібна й синя В квітчастій скрині співний корінь,п’янливе зілля, віск, насіннята на самому дні три зорі,трьох перстенів ясне каміння<br ...
Людина
1 Ніч темна, олив’яна, зимна, люта, чорна,лиш вітер обертає хмар важенні жорна Лиш срібна смерть іде в садиби на жнива,й кугикає кугач, лулукає сова Мов кінь, в розгоні вихор перед прямом брамистає, й скрегочуть ланцюги й дубові трами<br...
До дна
Я витесав поему з срібла,поема — мов ялиця Весна спинилась і приблідла,мов з дива молодиця Співай, сокиро, теслі безум,розтісуй пісню знову Углиб, до дна співуче лезовстромляю в корінь слова
Зелена Євангелія
Весна — неначе карусель,на каруселі білі коні Гірське село в садах морель,і місяць, мов тюльпан, червоний Стіл ясеновий, на століслов’янський дзбан, у дзбані сонце Ти поклоняйся лиш землі,землі стобарвній, наче сон цей
