П’є-гуляє у
На коршомці Гарасим;
З Гарасимом
І сусід його Трохим.
А обидва стрільці жваві.
От перечка і
Далі Трохим розходився,
Підійнявся з-за
То ти кажеш, що ти луччий?
Що ти гаспидний стрілець?
Збий же мені з чуба шапку
Тоді будеш
Кажеш, може, що не
А ти кажеш, що
А їй-богу, що
А їй-богу, не
Та от тобі і
Ану-ну!
Давай!
Ставай, лишень, край
Та я стану, ти
Цілить один од порога,
Другий стоїть за
Та щосили
Сиву шапку на чоло.
Бах! рушниця… Стало
Йде до столу
А за столом в сивій шапці,
Як баран, лежить
Йому куля
Через шапку і
Підіймає він Трохима,
Підпирає за столом.
Сам одходить до порога.
Знов рушницю в руки взяв,
Прицілився разів
Й головою
Вибачай мені,
Гарасим
На два цалі лиш
Та й і шапки не ізбив».
