Згуба душі

Раз пропала на

В чумаків сокира,

До одного всі

Ти та й ти,

Той їх годить, хаменить,

Той їм розважає,

Вже й клянеться на чім світ,

Богом

Ні!

Не вірять!

Аж

Против неба

Коли я сокиру взяв,

Най я ляхом

Стій, чумаче, не

Ні душі, ні віри!

Вірим-вірим!

Ти не

Нашої сокири!»