О принесіть як не надію,
То крихту рідної землі:
Я притулю до уст
І так застигну, так
Хоч кухоль з рідною водою!..
Я тільки очі напою,
До уст спрагнілих притулю,
Торкнусь душею вогняною.12.
IX.1921
1 мин
Слушать“О принесіть як не надію”
0
0
127
Подарок
Олександр Олесь
Олекса́ндр Іва́нович Канди́ба (23 листопада [5 грудня] 1878, Білопілля, Харківська губернія (нині — Сумська область) — 22 липня 1944, Прага, Пр…
Другие работы автора
Лебідь
На болоті спала зграя лебедина Вічна ніч чорніла, і стояв Спало все навколо, тільки білий Тихо-тихо сходив кров’ю своїх ран…
“Ах як стогнали ми як плакали в вигнанні”
Ах, як стогнали ми, як плакали в вигнанні, Який тягар з нас кожний ніс Моря б повстали з наших сліз, Затихли б бурі в нашому зітханні…
На чужині
Не вірив я в життя по смерті, Тепер я вірю в диво з див Було для мене страшно вмерти, Умер і нагло знов ожив…
Моїй матері
Приснилося, що я вернувсь додому Іду, дивлюсь: мій край, моя земля, Сміються в сонці Річки, і села, і поля…
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
