“Ах як стогнали ми як плакали в вигнанні”

Ах, як стогнали ми, як плакали в вигнанні,

Який тягар з нас кожний ніс!

Моря б повстали з наших сліз,

Затихли б бурі в нашому зітханні.

На площах ми чужі стояли, босі й голі,

І кожний кидав камінь в

Ми стільки винесли образ,

Ми стільки бачили сваволі!!

І все за те, що ми свій край любили,

Що рвались сонце в темряву

І понесли в світи

Та сиві голови похилі.