1 min read
Слушать(AI)До життя
Прихилля серця, мови любота, —з твоєї ласки шовк — ніжніше дихать,я маю все, і навіть гіркота,щоб смак не втратить, підмішалась стиха.
Є в мене все: вода, в солянці сіль,і хліб в спідушці на листку латаття,і день, що йде поволі звідусіль,аби його любов’ю привітати.
Та є ще ти — безмежна щедрота,ласкавістю, довірою
Отак би й жить, минать свої літаі обертать в набуток кожну втрату.
Отак би й жить без марниці весь вік,щоб радощами серце надолужитьі дням своїм забути назву й лік,тому що ти зі мною у подружжі.***
Павло Мовчан
Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
“Цей мох — на двох”
Цей мох — на двох;куди не глянеш,стоїть притомний літвесняний,хоч до весни — гай-гай З беріз ми соку напились,все ходим і когось гукаєм,й відлунок кожен, наче спис,у свої руки заплітаєм Що нам до того — мох чи пух,чи ниття те, що в’яжуть...
Вирок
Зживаю душу всю до порошинки,зживаю власну душу, як Кров вистудив…життя своє Що тобі, Боже, в судний день скажу
Звертання до реп’яха
Відволого, сизо, білопідступавсь похмурий ліс,і стирчали в полі стріли,ніби смерть гуляла Та на цій сталевій нивіуцілілі реп’яхипідіймалися щасливобадилиняччям сухим Але вище них звеласягордоросла бугила —у якому вона часікоронована була...
Віщування
Густіє, проростаєкрізь повсть стару і бруд,на глибині ховаєокравки шворок, Скрадаючи буденність, латаючи життя,ллє струмені зелені у жмені — для пиття Вже очі страв’яніли, і серце трав’яне,кохана легкотіла, переступи мене Лежу криже...
