1 min read
Слушать(AI)“Цей мох — на двох”
Цей мох — на двох;куди не глянеш,стоїть притомний літвесняний,хоч до весни — гай-гай!..
З беріз ми соку напились,все ходим і когось гукаєм,й відлунок кожен, наче спис,у свої руки заплітаєм.
Що нам до того — мох чи пух,чи ниття те, що в’яжуть птиці,єднає нам і зір, і слухразками чистої живиці?
Бо заблукали ми — ще й як!
Одне ув одному —
Чи ж явить нам весна свій знакна мить всерадісну, всещасну?
І поіменно, прямо врядми кожне дерево гукали,не озираючись назад,де тінь із тіні воскресала.***
Павло Мовчан
Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Після перегляду фільму «Звичайний фашизм»
Ніч велика, велика, велика Прагну голос роздмухати криком,але бракне повітря мені Задихаюсь в нічній німотні —гуконути нікого не можу —глухота подовкіл зловорожа І страшна не війна — прокидання:раптом в шибці не буде світання
Арлекін
Так далеко гра від життя, ой далеко,що не ствердить небо землею, а землю небом Порожнеча, що всіх єднала, зсукалась у нитку,від мандрівки — ні зиску, ні збитку:шва розшилася — ледве тримаються руки,голова підмізинна нездала на штуки,похилилас...
“Промкнулося світло і впало на світле — ясне”
Промкнулося світло і впало на світле — ясне,а зверху осоння яріло зелене;зітхання злетіло, засвічене днем,немовби душа відлетіла від мене Цей день промине… По рожевих снігаххуртована сутінь відхлине,і скупо зав’яжеться в синіх очахпрозорим пр...
Одного липневого дня
Суниці я збирав на дні окопу,там наскрізь тишу стелюх-мох прошив,липневий вітер тихо, одностопоходив ізбоку й глицю порошив Про смерть ані півслова, ні півмислі:ні натяку, ніякого знаку Солодкий жар вуста мені розтиснув,липневим духом зг...
