1 min read
Слушать(AI)Звертання до реп’яха
Відволого, сизо, білопідступавсь похмурий ліс,і стирчали в полі стріли,ніби смерть гуляла
Та на цій сталевій нивіуцілілі реп’яхипідіймалися щасливобадилиняччям сухим.
Але вище них звеласягордоросла бугила —у якому вона часікоронована була?
Обминули коси, стріли,посуш, пошесть
Й ми з тобою уціліли —в горлі зірвана
Уціліли ми з тобою,як трава при
Задля чого стільки болю?
Чорна тінь і білий прах?
Дні високі, дні жорстокі,і — ламкі з тобою — мизупинились — ані кроку —посередині
Зупинились, уціліли,заворожені, — в
Кружеляє в полі білімдовкіл нас відвільгла
Задля чого мертві чати,
Задля чого днів запас?
Бугило, реп’яше-брате!
Тут є час, немає ж нас…***
Павло Мовчан
Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Спокуса
Чи йде тобі із рук та круглість первородна,що чиста помислом освяченого лона,де квітнуть квітові до осені глибокоїі гускнуть медові, настоянім на спокої Гарячі яблука — зсередини — від спіллячервоно сплакали у сутінне замшілля,та їх ізнов чом...
Вікн
Сплакнула шибка — на негоду, відлуння схилитнуло воду,бо хтось зітхнув на всю господу, що й озирнутись не посмів. Синів не хліб — окраєць льоду,замість вина — пив з кухля воду,ще й непомітно оп’янів.
Очима до неба
Ластівка — молодикна синьому небі,скіфський луку відчаї в небо закинутий,з перерваною тятивою Ні Літера Р» у слові «стррруна»або занурений на глибину очейсталевий якір,що оброста тривожними думками
А що ж ти пригадаєш чоловіче
Пізнав же і ти часу повну всевладність,проклюнулось знову в долоні зерно,і жорна гуркочуть давно безпорадно,і камінь зітерся На що ти спроможен Продовжитись родом,звести кам’яницю і мур змурувать Назовні мов тверднеш, хоч трухнеш зі...
