1 мин
Слушать(AI)Вже день затулений березою
Вже день затулений березою.
Яка навстіжність!
Ніч близька,і рогозою жовтолезоюузброїлась моя рука.
Не підпущу, хай крик відкотиться!
Поставлю свічку на
Та в’яже ніч-невідворотицяповісмо скрадливих доріг.
Не промине, як чуже свято,надійде, стане — лий вогоньтонкою цівкою вкруг хати,навколо імені свого.
І чуєш, як в твоїх засікаху ланці в’яжеться зерноі цівко витікає з віконв посуді зморене вино.
І за переблиском пожежнимніч не закінчувалась днем,а спалахом, як і належить,летючим високо вогнем.***
Павло Мовчан
Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
Вдовине Повоєнне
Синіє до хати зозулине око,сирітно, незатишно, зболено так,що чашка в руці перехлюпує соком,вростаючи гостро в кулак Оце ж бо твій дім, самото-удовице:побілені стіни, долівка німа,крок ступиш — і зяє безодня-криниця,вода невтоленна, шалена зи...
Вода “Впотужнилась вода — уже й не перейнять”
Впотужнилась вода — уже й не перейнять,припала до землі її важка печать І змила кущ лози з мурахом на листку,пробігши в безліч ніг раптово по Опізнені дощі десь нагорі пройшли —нам докотив потік лиш піняві вали,яких не зупинить, не перей...
Далеке-дитяче
Вогнем смичка обпалено горшки,в затишку срібному цвіркун снує кубельце,на конях синіх ручі дітвакидо ставу йдуть — брязкотить відерце Вишнева спіль на глиняній стіні,химерна тінь — то сутінь на коні А стукіт кутий — в сіно загрібайс...
Полювання
Дні втрат і віднаходин,дні сонячних думок,де сміх, як бризки глодусеред пустих гілок Та й голова на скрузіболить від денноти;мисливський зір в натузіне годен осягтині спотику козулі,ні зламаних стеблин,ані польоту кулі,що пущено вдогін Т...
