Пророк

Неначе праведних дітей,

Господь, любя отих людей,

Послав на землю їм пророка;

Свою любов благовістить,

Святую правду возвістить!

Неначе наш Дніпро широкий,

Слова його лились,

І в серце падали глибоко!

Огнем невидимим

Замерзлі душі.

Того пророка, скрізь

За ним і сльози, знай,

Навчені люди.

І лукаві!

Господнюю святую

Розтлили… І чужим

Пожерли жертву!

Омерзились!

І мужа свята… горе вам!

На стогнах каменем побили.

І праведно господь великий,

Мов на звірей тих лютих, диких,

Кайдани повелів кувать,

Глибокі тюрми покопать.

І роде лютий і жестокий!

Вомісто кроткого

Царя вам повелів

Друга половина 1848,

Косарал] — 1859 року, декабря 18

Петербург]