Повій, вітре, на Вкраїну,
Де покинув я дівчину,
Де покинув чорні
Повій, вітре, з полуночі.
Між ярами там долина,
Там біленькая хатина,
В тій хатині
Убонька,
Инонька.
Повій, вітре, до схід сонця,
До схід сонця, край віконця.
Край віконця постіль біла,
Постіль біла, дівча миле.
Зупинися
Над рум’яним білим личком,
Над тим личком зупинися,
Чи спить мила — подивися.
Як спить мила, не збудилась
Нагадай їй, з ким любилась,
З ким любилась і
І кохати
Як заб’ється їй серденько,
Як дівча зітхне тяженько,
Як заплачуть чорні очі,
Вертай, вітре, к полуночі.
А як мене позабула,
Як нелюба пригорнула
Ти розвійся край долині,
Не вертайся з
Вітер віє, вітер віє;
Серце тужить, серце
Вітер віє, не вертає,
Серце з жалю замирає.