Напосілися
Раз на
І, чи з поля, чи із
Вкрали лошака.
Мужик ходить, ломить руки,
На святе дає;
Коли чує — аж у
Лошак його є.
Поклонився
Мужик-неборак;
Асесори йому
Пашол вон, дурак!
На слово ему поверить!
Экой дуралей!
Приведи для
Восемь душ
Мужик ходить, просить, поїть,
Восьмеро найшов,
Дав попові на
Та й у стан пішов.
Поклонився
Знову неборак.
Асесори знов
Пашол вон, дурак!
Экой чорт сюда
Этаво хахла!
Суется с сваей кабылай!..
Есть важней дела!
Придешь после!» Через
Знов мужик іде,
Вибирає, поїть
І у стан веде.
Діла знову в асесорів,
Гонять мужика.
Став хазяїн, стали люди
Нема лошака!
Аж піднявся і
Іден з-межи
Не відіб’єш ти
Від тих станових!
А як ще нас разів
Сюда поведеш,
То будь певний, що й
З дому
Подаруй їм ту
І не
А скажи, мов, що вклепався,
Ще й
І послухав мужик ради,
Іде до
Вибачайте, я
Бух панам до
Как же ты, дурак, не знаешь,
Что было твое,
Да к чужому привязался,
Выдал за
Вибачайте, благороддя,
За вину мою!
Маю жінку і із
Років сім жию,
А щоб її який
В стан запакував,
Мусив би-м панам сказати,
Що єй не впізнав!»
