О Ти, що тамо, де Почаїв,
Під небом вставши голубим,
Далеко в простори
Золотоглавієм своїм,
О Найсвятішая,
Єдина,
До стіп схиляюся чиїх,
Умилостив свойого Сина,
Щоб від одра її воздвиг!
Прага, 1926
Other author posts
Сон Перуна
Зростає грім Дніпрових струн, Замурували хмари Як ніч, нахмурився Перун, Його обурив сон недобрий,…
Крізь смерть
Їм північні вітри гудуть, Їм сніги замітають путь, А вони ідуть без упину, А вони без спочину йдуть…
Два
Вони встають живими у Смієшся ти, а я ридаю, друже” Як ти у них, ніхто, вкраїнська душе, Так не сміявсь, не плакав у віках…
Сокіл
Сокіл літа високо, Сонцю і Остре соколе Дивиться просто в вічі…
Comments
You need to be signed in to write comments
