Зростає грім Дніпрових струн,
Замурували хмари
Як ніч, нахмурився Перун,
Його обурив сон недобрий,
Таке ввижалося йому:
Чужий, нахабний хтось
І насміхався: “3атамуй,коли ти бог,
Дніпрові
І котить гнів стара душа,
Кремінно витесана з дуба:
У хмарах — темрява й пожар,
У хмарах — рокоти і труби.
Реве та стогне Дніпр у млі,
Земля здригається, як в
І шепчуть злякано в
О, він ніколи їм не
Прага, 1924
