1 мин
Слушать(AI)Лист
На клаптику паперурука напише словокоротке:прощай.
Хоч тьмяні очі знову, зновуобіцяють солодкийодчай.
На клаптику паперурука напише тремтячи,що тісно двом серцямна світіширокому.
Антонич Богдан-Ігор
Антонич Богдан-Ігор. (5 октября 1909 — 6 июля 1937) — украинский поэт, прозаик, переводчик, литературовед. Автор стихов: Голос моря (з Ярослава
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
Міста й музи
Дубове листя, терези купців, цигани,щоденний гамір і щоночі вічні зорі Життя, що найтрудніше із мистецтв Доганаза кожний зайвий день Жде ніч — суддя суворий
Дно пейзажу
Корови й дині Білий янголна лопуха зеленій плахті Хто будить в серці тужну п’янкістьі хто колише темний страх твій Ще неоправданий, таємний,мов кріт, від дна коріння риєі грає, мов кларнет підземний,в кипінні форм, у барв завії
Забута земля
Село вночі свічок не світить,боїться місяця збудити,що жовтим без наймення квітомцвіте в садах, дощем умитий Густа вода спливає з гребель,де обрії спинились в леті У бурих кублах побіч себезвірята, люди і комети Забута земле під дощ...
Кличу
Ці слова схвильовані,ці слова неспокійні, грізні Їддю часу опльовані,наче коні бичованібатогами, злітають пісні Це тобі я складаю дань слів,динаміко суворих днів Хоч в саду понад сливоюромантичної пташки нема,мов добою щасливою,своє...
