1 min read
Слушать(AI)Шепочуть мамині вуста
Дітей заждалась тиха мати,
На жаль, немає і листа…– Нема часу, щоб написати,
Шепочуть мамині вуста.
Не раз вона їх виглядала,
Дозріли вже не раз жита…– Це, мабуть, знов зажура давня,
Шепочуть мамині вуста.
Згадає ненька – і всміхнеться,
Що десь онука вироста…– Пошли їй, доле, ніжне серце,
Шепочуть мамині вуста.
Вона б сама до них летіла,
Та відлетіли вже літа…– Пошли їм, доле, мужні крила,
Шепочуть мамині вуста.
Весна вітає землю отчу,
Вертають птахи до гнізда…– Чомусь недобачають очі,
Шепочуть мамині вуста.
Сингаївський Микола
Стихи Сингаївського Миколы. Сингаевский Николай Фёдорович (укр. Сингаївський Микола Федорович; 12 ноября 1936 — 22 февраля 2013) — украинский по
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Ріка Геракліта
Наче звістка від осені, Впав листок на плече, А река Гераклітавсе тече і тече Та не ступиш ти вдругев ту осінь свою,
Чорнобривці
Чорнобривців насадила У моїм світанковім краю, Та й навчила веснянки Про квітучу надію свою
У спадок
Все минає – ночі і світанки, Та життя не випити до дна Залишаються нащадкам знаки, Наче карби, наші письмена
Мрія і птиця
Далечінь відлунює громами, Та веселка вже цвіте над нами Ген лелеки, мов забули втому, Бавляться на лузі молодому
