2 min read
Слушать

Заснув я у полі поклавши під голову камінь

Я сам-один заночував у полі:високий мур зростав на видноколі,поволі обгороджував мене;я тілом чув тяжіння неземне,тому й чіплявся за траву руками,під голову поклавши теплий камінь,що сонцем упивався цілий

І стежив за роїстими зірками,виймався мені голос із грудей.

Десь у байраці скімлила лисиця,і гнала холод споночіла птицяна мене шеперястими крильми,присмоктувалась п’явками липчиця,і твердь земну я відчував кістьми.

Зітхала піді мною, мов криниця,земля… і прагла мене вивергнуть з

Кліпкі зірки судомили повіки,щоб я не спав.

Заламувався лікоть,підводилося тіло, щоб злетіть,та голова дзвеніла, наче

Життя — ніби півстале, напівплинне,тяжіння відчувалось половинне:то вгору тіло прагло, бгалось внизі нурилось з безвічного в хвилинне,немовби угорі я був

Склепились непомітно так повіки,і вийшли з-під землі підземні ріки,і покотили тіло по землі,я вже не чув, як півень кукурікаві як пісок росився на

На шиї бовтавсь, ніби тронка, камінь,і я стискав скоцюрблими рукамидва кущики прив’ялої трави,а ніч котилась чорними валами —я чув її перехлюпи

Та світ раптово, мабуть, перекинувсь,бо вгору мене камінь поволік,і налягла уся земля на спину,та я не міг розплющити

Спускався я наосліп по драбині,навпомацки перебирав щаблі,тріщала шкіра, рвалися судини —я відривавсь поволі від

Та де ж зірки? — ні рисочки, ні зблиску,лише одна смоктюча

Душа ж бо чує, що межа вже близько:бо менша, що не крок, вага земна…***

0
0
17
Give Award

Павло Мовчан

Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц…

Other author posts

Comments
You need to be signed in to write comments

Reading today

Страдания юного Вертера краткое содержание
Ryfma
Ryfma is a social app for writers and readers. Publish books, stories, fanfics, poems and get paid for your work. The friendly and free way for fans to support your work for the price of a coffee
© 2024 Ryfma. All rights reserved 12+