2 мин
Слушать

Окремішність

Все в світі спільне… спільний

Я ж маю лише голос

Нічого не привласнив про запас,лише тебе, любове, я примислив.

І шепотів, і думав: ти — моя…ввібрав тебе у зір, вдихнув в легені,ти ж, як вода весняна з ручая,зміливши душу, витекла із мене.

Навіть печаль належить не мені,а тільки біль, бо голос мій, як рана,і запісоч зосталася на дні,до губ луска присохла

Чого ж я так жаждиво воду пиві брость твою прищеплював до себе,ось вихлинає горлом біль тупий, —ти відчахнулась уві сні від

І що не день, то я не той, не свій,себе вчорашнього я видихав сьогодні,і, як воскреслий Лазар, рву сувій,аби звестися з спільної безодні.

І так вдивляюсь пильно в дерева,в листки, в піски, у ріняки нечулі,немов все суще — плоть моя жива,яка колись від мене відчахнулась.

А все довкола мене удає,що ми — чужі, що навіть не знайомі,і що життя у кожного своє,і не доводиться ніким ніхто нікому.

І я чиню безглуздя, що тулюлистки до губ, і гладжу кожен камінь,і шепочу: — Люблю, люблю,

Все, що було, усе, що стане нами.***

0
0
52
Подарок

Павло Мовчан

Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц…

Другие работы автора

Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий

Сегодня читают

Уходил поначалу призыв на войну
Рудбекия (Золотые шары)
Любовь как сон
Суррогатное псевдоматеринство
Я любила его бороду
Ryfma
Ryfma - это социальная сеть для публикации книг, стихов и прозы, для общения писателей и читателей. Публикуй стихи и прозу бесплатно.