Понад щирість людську, понад
Ані радості в мене, ні щастя нема.
Що було б, якби з нами лукавила
Чи прийшла замість літа підступна зима?
Хай тобі залишається хитрість
Як створити живе із металу і
Не тому ти не мавпа уже, а людина,
Що навчився ховати думки та діла.
Світло прямо іде — без лукавства і зради.
Морок нишком плазує у тиші німій.
Не тому ти людина, що вмієш на
Звабний глянець покласти у блиманні вій.
І піднятись над іншими, і
Все, що просто зростає — як зорі
Ти людина тому, що із власної
В небо шлеш нелукавої думки могуть.
Не впадаєш у розпач з невдалої спроби,
Повним серцем приймаєш хулу і ясу.
Ти людина — для тебе дешеві
Не затьмарять нещадної правди красу.
Я те звідав не раз: важко бути відвертим
Ще посланці пітьми павутину
Ти людина тому, що умієш померти,
Якщо мовити правду тобі не дають!.
