Буря

Надходить буря.

Сиві вільхив тривозі туляться до себе.

Щоб відідхнути, просить пільги,хоч на хвилину, в багрі небо.

Мов стовп, піднявся вихор тричі,і сяють блискавки, аж макичервоні сплющують зіниціі клоняться хорунжим ляку.

Кларнетів схлип, і вітру помах,і виє лис — нічний астроном.

Червона неба папіломапрорізана, мов бляха, громом.

Це з-понад бурі безкрай вільний,схилившись, риє в хмарах ями.

Тоді слова швидкі й доцільні,мов леза, схрещую з громами.