1 min read
Слушать(AI)Мій цех
В мойому цеху теслів і митцівп’янливі таємниці, зваби і омани.
Перо і пензель, тремтячи в руці,проколюють думок метелики весняні.
Співна сокира й гостре долотоформують глину слів і дерево музики.
Цей світ — хмільної пісні полотно,митцеві замалий — для теслі завеликий.20 січня 1935
Антонич Богдан-Ігор
Антонич Богдан-Ігор. (5 октября 1909 — 6 июля 1937) — украинский поэт, прозаик, переводчик, литературовед. Автор стихов: Голос моря (з Ярослава
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
До весни
Весно — слов’янко синьоока,тобі мої пісні складаю Вода шумить у сто потоках,що з дна сріблистим мохом сяють Направо льон і льон наліво,дібровою весілля їде Скрипки окрилюються співом,і дзвонять тарілки із міді
Арктика
Комети, що цвітуть хвостами, наче пави,червоні шиби моря в олив’яних рамах,де скелі льодові під снігом кучерявимрозсунулись поволі, мов таємна брама На бурунів хребтах качаються тюлені,звірята сходять з зодіака, й червонієу сяйві магнетичних ...
Франко
Не легко відійти в країну вічності німу,хоча яка була б дорога днів трудна і сіра На сто вузлів сплелись думки з землею, й аж йомужиття з долоні випало, немов розбита ліра Учитель і поет, виховник, будівничий, щобуло для нього кожне слов...
Червона китайка
Горять, як ватра, забобонивіків минулих — снів іскристих В китайці заходу червоніймоєї молодості місто Лопочуть зорі на тополях,і люди хрестяться з тривоги,коли ножами місяць колютьхасиди в чорних синагогах Моє містечко таємничев хл...
