Схід сонця

Долго на сердце хранит он глубокие чувства и мысли: Мнится, с нами, людьми, их он не хочет делить! Изредка — так ли, по воле ль небесной — вдруг запоет он, — Боги! в песнях его — счастье, и жизнь, и любовь,

Стрільчастий день, прозорий холоді вся невпійманість краси. Широко креслиш пісні коло. Ех, пахне ранок. Срібло й синь.

Поволі повертаємось у землю, як в колиску,вузли зелені зілля в’яжуть нас — два спутані акорди. Сокира сонця вбита в пень дубовий лезом блиску,музика моху, ласка вітру, дуб, мов ідол, гордий. На тратві дня, що нас несе, тіла слухняні й…

Не пишний монумент із мармуру Ти залишив по собі,коли туди відходив, звідкіля немає вороття. За бронзу й мідь тривкіше слово — і як завжди сонце сходитьі не цвітуть свічок лілеї молитвами забуття. Не тихне сторож вишні — соловейко в…

В судьбу я верю с юных лет. Ее внушениям покорный, Не выбрал я стези придворной, Не полюбил я эполет

Заснули люди в чорнім місті,під ковдрами леліють сни. Твоєї мрії не поміститьцей світ безкраїй та тісний. Замовкли голоси охриплі,і спокій крила розпина,і північ зерна маку сипле,та не для тебе тишина. І ось дрібний чорнявий…

Росте хлоп’я, мов кущ малини,підкови на шляхах дзвенять. Ось ластівки в книжках пташинихзаписують початок дня. Запрягши сонце до теліги,назустріч виїду весні. Окриленим, хрещатим снігомспівають в квітні юні дні.

На синьому безмежжі океану,де не догляне навіть людське око,високо, аж до хмар, в імлах глибокосамітний острів серед хвиль пеану. На острові, так каже казка,теменні скарби десь лежать закляті. Горять моряцькі очи у завзятті,жага бушує в…