1 min read
Слушать(AI)Молитва за душі топільниць
Ми — зводники дівчат, коханці перемовні,ми, що любок міняли, мов квітчасті мушлі,за тих, що нас поїли дурманом любовним,за наших жертв молімось, нещасливі душі!
На дні слизький і мокрий місяць — шлюбний перстень,і сонце тут холодне, мов загаслий камінь.
Танечниці підводні, наші давні сестри,дельфінів обіймають мертвими руками.
О ти, що стелиш море зорями і мохом,у небо не бери дівчат з цвітучих мушель,зійшли найбільшу ласку — забуття усього,в коралі заміни топільниць білі душі!17 грудня 1935
Антонич Богдан-Ігор
Антонич Богдан-Ігор. (5 октября 1909 — 6 июля 1937) — украинский поэт, прозаик, переводчик, литературовед. Автор стихов: Голос моря (з Ярослава
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Кличу
Ці слова схвильовані,ці слова неспокійні, грізні Їддю часу опльовані,наче коні бичованібатогами, злітають пісні Це тобі я складаю дань слів,динаміко суворих днів Хоч в саду понад сливоюромантичної пташки нема,мов добою щасливою,своє...
Півонії
Червона молодість півоній Яка краса Яке п’яніння Візьми моє чоло в долоній оборони, моя весіння
Суворий вірш
Не втекти вже, дарма, від жорстоких цих днів,не втекти вже ні в мрію, ні в пісню Мов фальшива струна, так дзвенить кожний співпід суворих світань весну пізню Вже не вирватись більше з затислих обійм,треба глянути дням просто в вічі,хоч н...
Поворот
Вернувся я, де вільхи й риби,де м’ята, іви, де квітчасті стіни;і знов цілую чорні скиби,припавши перед сонцем на коліна Ой, похилилось надо мною,як мати понад сином, полум’яне І знов мене земля напоїть,мов квіт росою, поцілунком тьмяним<...
